Інститут Мазепи продовжує публікацію доповненого й виправленого видання книжки "Кооперація. Її природа та мета" українського економіста та соціолога Михайла Тугана-Барановського (1865—1919).
Глава I. Загальне визначення кооперації
Глава II. Характер доходу кооператива
‣Глава III. Класифікація кооперативів
Глава IV. Роберт Оуен і початок споживчої кооперації
Глава V. Рочдельське споживче товариство. Рочдельські принципи
Глава VI. Сучасний стан і вигляди споживчої кооперації
Глава VII. Шульце Деліч і дрібноміщанська кооперація
Глава VIII. Райфайзен і початок селянської кооперації
Глава IX. Райфайзенські засади
Глава X. Селянська кооперація поза сферою кредиту
Глава XI. Соціальна сфера та соціальне значення селянської кооперації
Глава XII. Остаточна мета кооперації
Переходжу тепер до питання про [поділ кооперативів на групи після їх детальних ознак, себто до питання про] класифікацію кооперативів.
Кауфман подає наступний поділ. Перше всього він ділить кооперативи на три групи: грошеві кооперативи, товарні та споживчі. Під грошовими він розуміє такі, які допомагають грошовим операціям своїх членів; під товарними кооперативами — ті, що мають метою допомагати своїм членам в їх діяльності, як виробників товарів, а під споживчими — такі кооперативи, котрі дають поміч своїм членам, як споживачам.
Кожна закінчена господарська операція в сучасному обмінному господарстві, — каже Кауфман — складається з трьох таких частин: 1. придбання відповідних господарських речей, 2. перетворення їх в іншу якість або кількість і 3. збут. Відповідно до цього, члени кооперативу можуть бути в троякому відношенні до кооперативу: вони можуть або: 1. збувати кооперативові свої господарські продукти, і тоді кооператив робиться організацією для збуту, або 2, провадити в кооперативові перероблювання господарських речей, і, в такому разі, кооперативне підприємство набуває характеру виробничої організації, або ж врешті 3. набувати від кооперативу потрібні їм господарські речі, і тоді кооперативне підприємство має характер кооперативу для постачання. Кожна з вищезгаданих трьох груп кооператив і собі може бути поділена на три підгрупи, подібно до встановленої вгорі основи.
Візьмімо групу грошових кооперативів. Вона теоретично може бути поділеною на такі підгрупи. Перше: грошеві кооперативи можуть мати своєю ціллю давати членам можливість вигідно розміщати свої грошові надлишки, себто грошеві кооперативи функціонуватимуть як ощадні каси. Це будуть грошеві кооперативи для збуту грошей. Друге: можна собі уявити грошові кооперативи, які творять тільки робітники банкового діла. Допустимо, наприклад, що всі працівники банку утворюють виробничу артіль і спільно організують банк, котрий належить персоналові, який в ньому працює. Такий банк був би грошовим кооперативом. Нарешті, третім типом грошових кооперативів є такі кооперативи, котрих мета полягає в тому, аби доставляти грошові засоби членам кооперативу. Це буде грошовий кооператив для постачання. Та у практиці зустрічається лише той третій тил грошових кооперативів, відомий під назвою кредитових кооперативів.
Так само й товарні кооперативи діляться на три підгрупи. Товарний кооператив для збуту — це дуже розповсюджений тип збутових кооперативів; товарний виробничий кооператив — це виробнича артіль; товарний кооператив для постачання — звичайне закупне товариство [виробників].
Третя група, споживчі кооперативи, також теоретично розпадається на три підгрупи. Перша підгрупа — споживчі кооперативи для збуту — це були б такі споживчі товариства, які мали б своїм завданням збут, наприклад всяких надлишків домашнього господарства; друга підгрупа — виробничі споживчі кооперативи — це ті, що ставили б своєю метою організацію на спільному ґрунті праці в хатньому господарстві, напр. спільне готування страви кількома господинями; нарешті, третя підгрупа споживчих кооперативів для постачання — це звичайні споживчі кооперативи.
Таким чином Кауфман приходить до встановлення 9 різних категорій кооперативів.
Що й казати, класифікація дуже ладна і з логічного боку бездоганна. Жаль тільки, що цій ладності шкодить те, що вона не відповідає фактам.
Цілий ряд кооперативів, що є в цій класифікації, насправді не існує і не може існувати. Так, наприклад, чи може існувати "робітничий банк" в тому сенсі, що був би власністю зайнятих в ньому працівників? Адже ж у банковій роботі праця службовців грає цілком мізерну роль, а найголовнішу вагу має капітал.
Так само не може існувати й грошовий кооператив для збуту грошей, який уведено до системи Кауфмана. Установа, що засновується для того, щоби найти вигідне місце для грошових засобів своїх власників через віддання їх в позику, певна річ, є дуже можлива, але ж така установа нічого кооперативного в собі не мала б, а була б установою цілком капіталістичною. Ми можемо собі уявити, що дрібні капіталісти засновують за спільні гроші ощадкасу з тим, щоби вигідно розміщати свої капітали; щось подібного представляли б собою ощадні каси, якби на чолі їх не стояла публічна влада або особи незацікавлені, тільки самі вкладники. Але все це не було б кооперацією, через те, що погоня за найбільшим зиском не може бути завданням кооперативу. Коли ж вважати таку ощадну касу кооперативом, то чому не вважати кооперативом і звичайного акційного банку, який є так само збірним, колективним підприємством?
Споживчий кооператив для збуту відходів хатнього господарства також є вигадкою Кауфмана, котрій ніяка дійсність не відповідає.
На мій погляд, класифікація кооператив має взяти за підставу реально наявні кооперативи. Кооперативна організація може досягати мети двоякого роду:
Таким чином ми приходимо до поділу кооперативів на два роди:
Виходячи з цих міркувань, я й пропоную наступну класифікацію кооперативів, розміщених в міру їх складності.
Я розрізняю наступних 9 категорій кооператив:
Особливого пояснення ця класифікація, мені здається, не вимагає опріч трьох останніх категорій кооперативів. Під виробничою артіллю я розумію такий виробничий кооператив, члени якого є власниками засобів виробництва та виготовленого продукту; навпаки, трудова артіль не володіє засобами виробництва (або володіє лише частиною їх) та виготовленим продуктом, а кооперативність виявляється лише в самостійній організації праці артілі та в самостійному поділі між її членами заробітної платні як, наприклад, в будівельних артілях, найбільше розповсюджених з трудових артілей; виробничо-помічною артіллю я називаю такий кооператив, члени якого працюють кожний окремо, але спільно користуються засобами виробництва; типом таких кооперативів в дрібнім промислі треба вважати артільні кузні, горни тощо, а в сільському господарстві спільне володіння молотарками та іншими машинами.
Іноді товариства для перероблювання (наприклад молочарські артілі) називаються виробничими артілями. Одначе, в товаристві для перероблювання нема ніякої кооперації у сфері праці. Візьмімо, напр., молочарську артіль. Вона, безперечно, є кооперативом. Але в якій області? Праця в молочарській спілці ведеться за допомогою найманої праці й нічого не має в собі кооперативного, бо робітники в цій артілі не бувають членами кооперативи. Кооперативність молочарської (маслоробної) артілі виявляється в тому, що їх господарі, дрібні продуценти молока, провадячи господарство, як виробники молока, кожний осібно не по кооперативному, стають до кооперативного зв'язку тільки у сфері збуту молока, перероблюючи його робітниками, які не входять в склад членів кооперативи.
Перероблення молока на масло за допомогою найманої праці не є кооперативна діяльність. Але об'єднання виробників молока в одну спілку, щоб утворити кращі умови збуту молока, є вже кооперативною організацією. В якому виді збувається молоко зʼєднаних виробників, — чи просто, як молоко, чи в переробленому виді як масло, — це принципового значіння не має; маслоробна спілка в засаді є кооперативом у сфері володіння, кооперативом для збуту; не є він кооперативом в області праці, бо в такому кооперативі робітники мусили б бути кооперативно зв'язані між собою.
От якби робітники молочарського кооперативу були його господарями, самі продукували молоко та на свій рахунок його й збували, то це був би трудовий кооператив. Таких молочарських кооперативів ми не знаємо зі зрозумілих причин, над якими я тепер не буду спинятися, але такі артілі є можливі й це треба відзначити, щоби гаразд вияснити різницю між трудовим кооперативом (кооперативом у сфері праці) та кооперативом у сфері володіння10.
10 — Подана вище класифікація кооперативів професора Тугана-Барановського мала, здається, служити більше практичним цілям, наприклад для організації кооперативної статистики тощо; для наукового дослідження автор вживає іншого поділу на кооперативи споживачів (або »пролетарські«), кооперативи дрібного міщанства і кооперативи селян (див. дальший виклад). Таким чином він вводить поділ за соціальними середовищами (за ним цю саму схему застосовує німецький теоретик, проф. Гринфельд). Зобов'язувальна в Польщі для ревізійних союзів кооперативів урядова класифікація в основі тримається теж соціальної схеми, поділяючи кооперативи в засаді на кооперативи: а) споживачів, б) виробників (хліборобів, ремісників, робітників). Кредитові кооперативи, хоч їх виділено в окрему групу, по духу класифікації трактуються як рід кооперативів споживачів ("для забезпечення різних потреб"). Ось класифікація польської Кооперативної Ради:
I. Кооперативи споживачів:
1) Кооперативи споживачів, 2) кооперативи мешканців й будівельні; для спільного забезпечення інших потреб, а також 3) кооперативи взаємної допомоги.
II. Кооперативи ощадно-позичкові:
4. ощадно-позичкові (загальні народні банки): 5. аграрні (каси Стефчика, райфайзенки); 6. урядничі й робітничі; 7 інші
III. Кооперативи аграріїв:
8. для купівлі й збуту загальні: 9, для купівлі й збуту спеціальні: 10. молочарські; 11, інші переробні; 12. помічні (меліораційні, для спільного користування машинами, цегельні, бетонярні, забезпечувальні й т. п.).
IV. 13. Кооперативи ремісників:
(сирівцеві, магазинові, машинові й т. п.)
V. Кооперативи робітників і працівників:
14. виробничі кооперативи робітників і халупників: 15. кооперативи праці.
VI. Інші кооперативи (підприємців):
16. промислові (для спільного ведення виробничого підприємства); 17. торговельні (купецькі гуртівні, для спільного ведення торговельного підприємства для купівлі сирих матеріалів або для збуту продуктів): 18. різні (для спільного ведення видавничого, банкового, забезпечувального і т. п. підприємства)
Науковою підставою цієї класифікації був поділ Фея (Fay) і Якоба (Jakob). Остання, VI, група додана очевидно тільки зі статистичного обов'язку, бо обіймає вона т. зв. фальшиві або псевдокооперативи, які під кооперативною формою ховають капіталістичні тенденції.
